Що потрібно знати перед тим, як відкривати провадження у справі про банкрутство, та чи може наявність спору про право стати підставою для відмови в започаткуванні відповідної процедури?

Після того як закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» утратив чинність, а йому на зміну прийшов Кодекс з процедур банкрутства, суттєвих змін зазнав початок процедури банкрутства. Раніше ця процедура починалася лише після того, як були вичерпані всі можливості одержання заборгованості за допомогою позовного провадження чи іншого судового вирішення. За новим же законодавством, у разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов’язання в кредитора є можливість, окрім звернення до суду, скористатись іншими процедурами банкрутства. Але в тому випадку, якщо відсутній спір про право, який підлягає в ирішенню в позовному провадженні.

Нові підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство суттєво відрізняються від тих, що існували в попередньому законі. Тож головним завданням підготовчого засідання при розгляді заяви про відкриття провадження є перевірка наявності грошового зобов’язання боржника перед кредитором, строк виконання якого настав, відсутність між ними спору про право стосовно заявлених вимог та відсутність задоволення боржником у повному обсязі вимог ініціюючого кредитора до підготовчого засідання.

Найкращими доказами наявності боргу можуть бути банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки та доручення.

При відкритті провадження у справі господарський суд, якщо йдеться про заяву кредиторів, перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов’язання, строк яких настав. Водночас це не означає, що аналізується повністю фінансовий та господарський стан боржника. Адже КзПБ не зобов’язав ініціюючого кредитора доводити, що боржник не має можливості виконати майнові зобов’язання.

Натомість встановлення відсутності спору про право є необхідною умовою для відкриття провадження. Практика Верховного Суду визначає кілька підходів для розуміння, що під цим розуміти.

По-перше, відсутність спору про право в розрізі процедури банкрутства полягає у відсутності неоднозначності у частині розв’язання питань щодо сторін зобов’язання, його суті, підстав виникнення та структури заборгованості, а також строку виконання зобов’язання.

По-друге, ч.6.ст.39 КзПБ встановлює як підставу для відмови у відкритті провадження наявність такого спору і жодним чином не визначає, чи слід брати до уваги існування судових рішень, які набрали законної сили. Отже, наявність остаточного рішення у цьому спорі не є обов’язковим. Достатньо самого факту наявності спору про право, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора.

По-третє, спір про право — це формально визначена суперечність між суб’єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб’єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Мораторій

Мораторій поділяється на дві групи:

• щодо відкриття провадження у справі про банкрутство,
• щодо застосування в уже відкритих справах про банкрутство процедур санації та ліквідації. Так держава намагається захистити інтереси боржників та свої, особливо коли мова йде про державні підприємства.

Торік у КзПБ був введений ще один мораторій, який пов'язаний з карантином, тобто забороною кредиторам звертатися до суду і відповідно відкривати справи на боржників на період дії карантину.

Верховна рада у першому читанні підтримала законопроєкт № 4220 від 01.06.2021, який розблоковує та частково переводе в онлайн процедуру банкрутства боржників – юридичних осіб, припинене у зв’язку з карантином. Документ має спростити процедуру банкрутства, оскільки розгляд справ про банкрутство почав затягуватись у зв’язку із запровадженням карантинних обмежень.

Законопроєкт розблоковує відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників – юридичних осіб за заявою кредиторів із вимогами до боржника, що виникли з 12 березня 2020 року. При цьому передбачені законопроєктом зміни регулюють порядок проведення зборів (комітету) кредиторів у режимі відеоконференції, а також шляхом опитування, процедуру підтвердження особи та повноважень учасника зборів (комітету) кредиторів. та оформлення результатів зборів (комітету).