Про солідарну відповідальність в деталях

Після введення в дію 21 жовтня 2019 року Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів з’явилася нова можливість задовольнити свої вимоги у процедурі банкрутства шляхом застосування до керівника боржника солідарної відповідальності. Це відносно новий вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, метою якої є захист інтересів кредиторів у випадку наявності загрози неплатоспроможності боржника і відсутності звернення керівника боржника до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Покладення боргів юридичної особи на керівника боржника є відходом від загальних принципів цивільного права, відповідно до яких юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями, здебільшого самостійно, всім належним їй майном. Тому, важливо проаналізувати особливості та підстави такої відповідальності для того щоб зрозуміти, коли саме керівник боржника починає відповідати солідарно за боргами юридичної особи і стає на один рівень з боржником.

Відповідно до ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено поняття неплатоспроможності – це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом. У цій нормі відсутнє посилання та те, що вимоги мають бути безспірними або яким чином підтверджені рішеннями суду.

У нормі кодексу (ч. 6 ст. 34) визначено, що загроза неплатоспроможності боржника виникає коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Отже, у разі погашення вимог хоча б одного з кредиторів, строк виконання зобов’язань якого настав, погашення вимог інших кредиторів стане неможливим оскільки активів боржника (майна, грошових коштів тощо) стане недостатньо для цього. Тому, для встановлення господарським судом загрози неплатоспроможності боржника важливо встановити розмір кредиторських вимог, дату їх виникнення, наявність майнових активів боржника, момент неможливості задоволення вимог.

Необхідно зазначити, що з прийняттям кодексу розгляд питання про солідарну відповідальність керівника боржника став обов’язковою частиною здійснення провадження у справі про банкрутство.

Момент виникнення загрози неплатоспроможності, тобто неможливості задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами є одним з ключових моментів, які має вчасно дослідити господарський суд. Необхідно звернути увагу, що при загрозі неплатоспроможності мова йде саме про грошові зобов’язання, а не наприклад, майнові. Крім того, ці грошові зобов’язання не мають бути підтвердженими рішеннями суду. У кожному випадку загроза неплатоспроможності має бути визначена на підставі доказів, які надає боржник, кредитори, та зобов’язує надати господарський суд, але можна визначити, що моментом коли виникла загроза неплатоспроможності може бути дата, коли вартість (ринкова або балансова) всіх активів боржника менша ніж сума вимог кредиторів, строк виконання яких настав, менша або дорівнює цій сумі. Вартість активів має бути перевірена господарським судом на реальність.

Після визначення ухвалою господарського суду моменту загрози неплатоспроможності та висновків про порушення вимог щодо дій керівника, у кредиторів виникає підстава для подальшого звернення зі своїми вимогами до зазначеної особи. Законодавець не визначає, які саме це можуть бути кредитори (поточні, конкурсні або забезпечені), але це мають бути кредитори вимоги яких є в реєстрі і визнані господарським судом. Звернення до суду щодо покладення солідарної відповідальності на керівника боржника має відбуватись під час будь-якої стадії процедури банкрутства, але після визнання судом всіх вимог кредиторів, а отже, після винесення ухвали за результатами проведення попереднього засідання. Розмір вимог, що підлягає субсидіарній відповідальності має відповідати вимогам кредитора, що внесені до реєстру вимог кредиторів.

Заява кредитора про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку визначеному ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства у межах справи про банкрутство і судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не передбачено відповідним Законом «Про судовий збір».

Що має робити керівник боржника для уникнення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів:

1. керівник боржника має діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищуючи своїх повноважень (ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України). Тому, саме у інтересах керівника є встановлення моменту (дати) загрози неплатоспроможності.
2. після встановлення загрози неплатоспроможності, керівник повинен невідкладно надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства, а саме загрози неплатоспроможності (ч. 2 ст. 4 Кодексу). Таке надсилання має бути доведено належним чином. Крім того, керівник боржника має попередити засновників (учасників, акціонерів) боржника, власника майна (орган уповноважений управляти майном) боржника про обов’язок своєчасного вжиття заходів для запобігання банкрутству боржника (ч. 1 ст. 4 Кодексу).
3. якщо відсутня можливість відновлення платоспроможності шляхом досудової санації боржника, або іншим шляхом, керівник боржника має відповідно до статуту боржника та законодавства ініціювати проведення зборів та отримання рішення вищого органу управління боржника, засновників (учасників, акціонерів) боржника, власника майна (органу уповноваженому управляти майном) боржника про подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та уповноваження керівника боржника подати таку заяву. Керівник боржника має отримати докази від вказаних осіб про таку ініціативу для доведення своєї добросовісності та розумності виконання своїх повноважень з цього питання. Відсутність вини у діях керівника боржника, причинно-наслідкового зв’язку між діями керівника і незадоволенням вимог кредиторів, а також завдання останнім збитків у господарських відносинах покладається на керівника в порядку ч. 2 ст. 614 Цивільного Кодексу, якою передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.
4. керівник боржника має у місячний строк з моменту (дати) виникнення загрози неплатоспроможності подати до господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з відповідними додатками та доказами виникнення загрози неплатоспроможності.

Таким чином, можна зробити висновок, що солідарна відповідальність керівника боржника – це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду. Сутністю такої відповідальності є фактичне залучення керівника боржника до солідарного обов’язку з виконання зобов’язань суб’єкта господарювання, який перебуває у стані неплатоспроможності.