Електронні докази в адміністративному судочинстві

Коронавірусна криза, карантин і світовий локдаун актуалізували питання дистанційної взаємодії. Практично всі сфери життя вимушено перейшли в онлайн, і суди не стали винятком.

Сьогодні, все більше набувають популярності соціальні мережі і месенджери, онлайн-зустрічі за допомогою яких відбувається спілкування, ними користується кожна друга людина. Переписки в месенджерах чи опубліковані пости у соціальних мережах можуть містити дані, у вигляді фото, відео- чи аудіозаписів, а також текстові повідомлення щодо конкретних справ і будуть використані як електронні докази у процесі доказування, звісно, якщо ці докази будуть належними, допустимими, достатніми і достовірними. 

Електронні докази відрізняються від інших видів доказів лише тим, що для їх відтворення необхідне використання відповідних технічних засобів. Вони існують в нематеріальному вигляді, їх можна переносити чи копіювати на інші джерела, при цьому не втрачаються, їхні основні характеристики. Також вони можуть існувати в декількох місцях одночасно, наприклад, якщо зроблена копія з телефону на інший пристрій, то ідентична інформація буде міститися на двох пристроях. 

Відповідно до положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані найчастіше зберігаються на картах пам’яті чи мобільних телефонах, на серверах чи системах резервного копіювання, а також на інших місцях збереження даних в електронній формі, в тому числі в мережі Інтернет. 

До речі, носії є вже матеріальними доказами і повинні зберігатися судом у справі відповідним чином. Зверніть увагу: жодного копіювання, тобто зміни матеріального носія електронного доказу Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено. Однак на сьогодні потребують чіткого законодавчого врегулювання ці та низка інших, не менш важливих, питань. Наприклад, стосовно переведення паперових документів в їх електронні версії в системі діловодства суду. І якщо електронні докази — це скоріше рідкість у судовому процесі, то переведення паперового документа в електронний (а законодавцем цей процес жодним чином не закріплено) — щоденне нагальне питання роботи кожного суду.

Докази повинні відповідати таким вимогам:

- належності, тобто повинні містити інформацію щодо предмета доказування (ст.73 КАС України);

- допустимості - докази мають бути одержані у порядку, встановленому законом (ст.74 КАС України);

- достовірності, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.75 КАС України);

- достатності, тобто такими, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.76 КАС України).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії. Копію електронного доказу слід засвідчити електронним цифровим підписом, а також вказати наявність оригіналу такого доказу чи його місцезнаходження. Учасники справи мають право подавати електронні докази у паперових копіях з засвідченням таких копій. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд може витребувати оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

До подачі електронних доказів бажано здійснити фіксацію. Це можна зробити за допомогою експертів чи профільних установ, які надають послуги з проведення фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет. Фіксацію можна зробити і самостійно з використанням електронних сервісів, а також із залученням третіх осіб (свідків) та створення протоколу огляду доказів. Подавати до суду електронні докази рекомендую в електронній та паперовій копіях. Це полегшить процедуру огляду електронних доказів судом. Наприклад, інформацію з веб-сайту можна записати на диск, флеш-носій (веб-сторінки, посилання, фіксація), та окремо роздрукувати такі дані. Примірники доказів слід засвідчити ЕЦП та власним підписом, та залучити до матеріалів справи.

Окрему увагу слід звернути на порядок подання та надсилання доказів іншим учасникам справи. Суд може не взяти до увагу докази, які заздалегідь не надсилалися (не надавалися) іншим учасникам справи.

Електронні докази, як і інші види доказів, досліджуються безпосередньо судом. В особи, яка подала копію (паперову копію) електронного документа суд, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи, може витребувати оригінал електронного доказу. Якщо оригінал не буде поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Усі подані оригінали або копії електронних доказів, зберігаються у суді в матеріалах справи. При необхідності особи, які беруть участь у справі, можуть із ними ознайомитись.

Застосування електронних доказів у судочинстві надає більше можливостей для доказування. А в окремій категорії справ, наприклад, спори у сфері інтелектуальної власності, електронні докази інколи мають вирішальне значення.

Найбільш неоднозначним залишаються питання огляду електронних доказів та необхідність у залученні експертів. Слід наперед з’ясувати чи є у суду технічна можливість провести огляд електронних доказів або слід забезпечити такою можливістю, доступом до мережі Інтернет.

Підсумовуючи, слід зауважити, що інформаційні відносини розвиваються надзвичайно динамічно майже у всіх сферах суспільного життя, а тому система судочинства має відповідати вимогам часу. Закріплення електронних доказів на законодавчому рівні, безумовно, є позитивним кроком, який визначає новий етап у доказовому процесі та надає додаткові можливості учасникам електронної комерції захищати свої права в суді. Водночас недостатня урегульованість механізмів дослідження, критеріїв оцінки електронних доказів, складність перевірки їх належності, допустимості та достовірності вимагатимуть від учасників провадження та суду неабиякої підкованості та професійної готовності до запропонованих змін.