Щодо визначення належного відповідача у справах про визнання незаконними рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв’язку з позовною вимогою, яка пред’являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.

ВС підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов’язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови – підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов’язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову – обов’язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

З метою економії та раціонального використання коштів державного бюджету України, а також сприяння справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних та господарських справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а також з огляду на неоднозначну позицію судів першої інстанції, вважаємо за необхідне обговорити питання про недоцільність залучення у якості Відповідачів територіальних органів Міністерства юстиції, їх структурних підрозділів у справи про визнання незаконними рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Рішенням Одеської міської ради від 03.02.2016 № 248-VІІ внесені зміни до Положення «Про юридичний департамент Одеської міської ради» щодо здійснення зазначеним департаментом повноважень суб’єкта державної реєстрації прав, передбачених Законом України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». 

Відповідно до п. 2.2.3. Положення «Про юридичний департамент Одеської міської ради», на департамент покладається здійснення повноважень суб’єкта державної реєстрації прав, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». 

В цьому випадку має місце публічне правонаступництво (повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень іншим внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції). При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. Така позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16 (провадження                № К/9901/20481/19).

В той же час, безпідставне залучення Головного територіального управління юстиції в Одеській області (і структурних підрозділів) та Управління (і структурних підрозділів) як відповідачів і, як наслідок, стягнення судового збору та інших судових витрат, може завдати значних збитків Державному бюджету України, тим самим, порушуючи інтереси держави.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.09.2020 по справі № 761/42332/17, для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.

Варто звернути увагу, що у Постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16 (провадження № К/9901/20481/19) зазначається наступне: «у разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача».