Актуально: про зміни у законодавстві

21 листопада 2021 року набрав чинності Закон України від 1 липня 2021 року № 1618-IX, згідно з яким визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", а також внесено зміни до деяких законів України, у тому числі з питань, які стосуються роботи органів нотаріату.

Так, частину третю статті 13¹ Закону України «Про нотаріат» викладено у новій редакції та розширено випадки коли нотаріальні дії можуть вчинятися за межами нотаріального округу в якому працює нотаріус.

Зокрема, нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком:

заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених Законом України «Про нотаріат»;

за зверненням спадкоємця для завершення спадкування у іншому територіальному окрузі, у випадках, якщо спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі до початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, але не закінчена.

Не залишився поза увагою і Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Наприклад, зазнали певних змін положення статті 11¹ цього Закону, якою врегульовано питання забезпечення реалізації права на спадкування, а саме: статтю було доповнено частиною четвертою такого змісту:

«Вчинення нотаріальних дій щодо спадкових справ, які були зареєстровані у Спадковому реєстрі до початку тимчасової окупації, але не закінчені, здійснюється будь-яким нотаріусом на підконтрольній Уряду України території за зверненням спадкоємця».

Таким чином законодавець декларативно врегулював питання реалізації права на спадкування, яке виникло до початку тимчасової окупації, тобто до 20 лютого 2014 року.

Також доцільно звернути увагу і на деякі інші положення, якими доповнено Закон. Зокрема, Законом визначено, що:

- адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України збігається із суходільним адміністративним кордоном між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю. А на адміністративній межі між тимчасово окупованою територією та іншою територією України запроваджується тимчасовий прикордонний контроль (стаття 1);

- норми міжнародних договорів України, укладених між компетентними органами України та інших держав, про в’їзд, виїзд і пересування фізичних осіб територією договірних сторін, не поширюються на тимчасово окуповану територію. Порядок в’їзду громадян України, іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 10);

- здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

При цьому, правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (стаття 13);

- упродовж строку тимчасової окупації особи, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї, звільняються від обов’язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об’єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована. Національний банк України приймає рішення про зміну класифікації таких іпотечних кредитів або інші рішення з метою недопущення погіршення ліквідності (фінансового стану) кредитора. Виключення -  нерухоме житлове майно, загальна площа якого перевищує показники, встановлені статтею 265 Податкового кодексу України (стаття 15).

При цьому, прикінцевими положеннями Закону № 1618-IX Кабінету Міністерів України надано чотиримісячний строк з дня опублікування закону (тобто до 20.12.2021) для приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, а також для забезпечення приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.