Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов’язаних з активами окремих осіб

24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України.

Одним з дієвих невійськових інструментів позбавлення економічної бази для ведення агресивної війни проти України та компенсації наслідків від таких дій мали б стати санкції, що запроваджуються відповідно до Закону України «Про санкції».

Цілями законодавчих змін є:

1) встановлення нових підстав і механізмів адекватного політичного та юридичного реагування на дії, які уможливлюють вчинювані РФ на території України воєнні злочини, злочини проти людяності та масштабні руйнування цивільної інфраструктури;

2) укріплення фінансово-економічного підґрунтя:

• обороноздатності Української держави, як однієї із запорук подальшого стримування та зрештою припинення збройної агресії РФ;
• відновлення цивільної інфраструктури задля мінімізації катастрофічних гуманітарних наслідків її руйнування;
• компенсації шкоди жертвам злочинів, вчинюваних представниками держави-агресора на території України.

Законом внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про санкції», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Однією із ключових змін є зміни до Закону України «Про санкції», зокрема до підпункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, відповідно до якого блокування активів – тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Зазначена норма передбачає посилення дієвості такого виду санкції як блокування активів та розширення кола активів, які підпадають під її дію.

Щодо особливостей державної реєстрації слід відмітити наступне.

На сьогодні відповідно до пункту 14 розділу ІІ Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2016 року № 359/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 лютого 2016 року за
№ 200/28330, державний реєстратор за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, визначених статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у тому числі у зв’язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 16 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр) формує повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб’єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації, що за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру розміщується на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг у день відмови у державній реєстрації.

Відповідно до статті 317 «Зміст права власності» Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.  Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (стаття 319 ЦКУ).

Разом з тим, частиною сьомою статті 319 ЦКУ встановлено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Застосування такого виду санкції як блокування активів у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань може розглядатися як обмеження права такої особи на користування та розпорядження її майном у вигляді частки у статутному (складеного) капіталі (майні) юридичної особи.

Під час розгляду документів державний реєстратор має перевірити факт застосовування санкції, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», до юридичної особи, щодо якої надійшли документи для проведення державної реєстрації, а також щодо фізичних та юридичних осіб, що виступають засновниками (учасниками) такої юридичної особи.

Враховуючи викладене, якщо до особи застосована вказана санкція, то тоді слід з’ясувати, чи розпоряджається вона своїми активами, які заблоковано. Наприклад, якщо подано документи для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які пов’язані із зміною засновників (учасників) юридичної особи, внаслідок відчуження частки (її частини) особою, щодо якого застосована санкція, або для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, до якої застосована санкція, які пов’язані із зміною розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду), державним реєстратором має бути надано відмову у проведенні такої державної реєстрації.