Правова характеристика договору довічного утримання (догляду)

Останнім часом збільшується кількість людей, які потрапляють у скрутне матеріальне становище та потребують постійного догляду. Частіше за все це особи похилого віку та пенсіонери, які мають проблеми зі здоров’ям або потребують догляду з інших причин. У таких ситуаціях частіше за все виникає ідея укласти договір довічного утримання. Через відсутність правової обізнаності деякі люди відмовляються від цієї ідеї, хоча вона могла би бути їм у нагоді.

Здійснення цього правочину, дозволяє: з одного боку матеріально забезпечити існування Відчужувача, а з іншого надає кращу можливість набувачу отримати у власність нерухоме чи цінне рухоме майно, так як оплатність в даному випадку носить триваючий і алеаторний характер.

Відтак, що ж таке договір довічного утримання?

Відповідно до ст. 744 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК) за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (Відчужувач) передає другій стороні (Набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати Відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Таким чином, Договір довічного утримання – це договір, суть якого полягає у тому, щоб одна особа була доглянута, а інша особа, у якості винагороди отримала за це у власність чітко визначене майно. Відчужувач отримує необхідне утримання у вигляді відповідних матеріальних благ та послуг, а Набувач – певне майно.

Основною метою договору є надання особам, які не мають можливості обслуговувати себе самостійно, можливості скористатись допомогою сторонніх осіб за рахунок власного майна.

Хто може бути стороною у договорі довічного утримання?
Як зазначено вище, договір є двостороннім, де одна сторона – Відчужувач, а друга – Набувач.

Відповідно до ч1. ст. 746 ЦК Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я, а це означає, що будь-яка особа може укласти такий договір. При визначенні цього питання слід враховувати загальні вимоги щодо чинності правочину (ст. 203 ЦК), особа, яка його вчиняє, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно із ч. 2 ст.746 ЦК Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути лише повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.

Які права мають сторони?

З метою забезпечення своїх прав та потреб Відчужувач має право в договорі:

– визначити умови забезпечення себе житлом, безпосередньо, у будинку (квартири), що ним передано набувачу за договором;

– визначити всі види та способи матеріального забезпечення, догляду які надаватиме йому або третій особі набувач;

– вимагати виконання умов договору безпосередньо Набувачем;

– розірвати договір у разі неналежного виконання Набувачем своїх зобов’язань у судовому порядку.

За договором довічного утримання (догляду)  Набувач має такі права:

– здійснювати право володіння та користування майном, якщо за договором не визначено інше;

– якщо договір укладено на утримання кількох осіб (співвласників майна, що було передане Набувачеві), у разі смерті одного з них Набувач має право на зменшення обсягу зобов`язань щодо утримання Відчужувача (ч. 1 ст.747 ЦК);

– за спільною домовленістю з Відчужувачем Набувач має право вирішити питання про заміну переданого йому за договором майна на іншу річ. Заміна речі повинна проводитися шляхом внесення змін до договору довічного утримання (догляду) з дотриманням норм чинного законодавства ( ст. 753 ЦК);

– Набувач має право визначити у заповіті спадкоємців щодо майна, яке передане йому за договором довічного утримання. За таких умов до спадкоємців перейдуть його зобов’язання за цим договором;

–  набувач має право вимагати припинення договору.

Важливо знати про те, що обовʼязковою умовою довічного утримання є зазначення в договорі умов підтримки Відчужувача (умови, форми, способи догляду, їх періодичність, якість та зміст). Наприклад, це може бути: забезпечення придатним для носіння одягом і взуттям, забезпечення належним медичним обслуговуванням, забезпечення продуктами харчування, надання побутових послуг (прання постільної білизни, одягу тощо) і т.д, при цьому Набувач витрачає  власний час та зусилля.

Слід зазначити, що договір не має завідомо визначеного терміну дії, оскільки обумовлений моментом настання смерті Відчужувача. Це означає, що від тривалості життя Відчужувача залежить і розмір надаваного Набувачем утримання. Такий вид договору носить тривалий характер та потребує від Набувача систематичного та постійного виконання взятих на себе обов’язків.

При цьому законодавство не містить вимоги, щодо вартості переданого Відчужувачем майна, вона не обовʼязково повинна бути еквівалентною вартості надаваного набувачем утримання. У вартості цих цінностей можуть бути досить істотні розбіжності, що залежить від домовленостей сторін, а також від тривалості життя Відчужувача, оскільки, як правило, утримання містить у собі не тільки матеріальну допомогу.

Відповідно до ст. 745 ЦК для договору довічного утримання передбачена обов’язкова письмова форма та нотаріальне посвідчення. Недотримання даної вимоги відносно форми договору тягне за собою недійсність угоди про довічне утримання згідно із ст. 215 ЦК.

Договір довічного утримання викладається з урахуванням того, щоб кожна із сторін договору отримала оригінал документу (на бланках) та один примірник (на білому аркуші), який зберігається в архівах державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса. Згідно з п.7 гл.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (Далі – Порядок) договори довічного утримання посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження. При посвідченні договору довічного утримання не застосовуються правила статті 362 ЦК України, а саме, якщо предметом договору є частка майна, то не вимагається від співвласника відмова від переважного права купівлі (набуття).

Відповідно до п.7 гл.2 Порядку «Посвідчення договорів довічного утримання (догляду), нотаріус має вчиняти такі дії при посвідчені договору: посвідчує договір довічного утримання, якщо Відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності після визначення частки цього співвласника у спільному майні та визначення порядку користування цим майном між співвласниками (пп 7.3 п.7 гл. 2 Порядку); у тексті договору довічного утримання обов’язково зазначається, що Набувач майна зобов’язаний надати Відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення, також усі види догляду (опікування) з їх конкретизуванням або без такого та визначається грошова оцінка матеріального забезпечення, яка встановлюється за згодою сторін. У разі зобов’язання набувача забезпечити Відчужувача житлом в будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання, в тексті договору зазначається конкретно визначена частка помешкання, у якій Відчужувач має право проживати (пп 7.7 п.7 гл.2 Порядку).

Важливо зазначити, що при посвідченні договору довічного утримання накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору. Факт смерті Відчужувача підтверджується свідоцтвом державного органу реєстрації актів цивільного стану про смерть. При наявності свідоцтва про смерть, паспорту, реєстраційного номеру платника податку Набувача, та двох примірників договору, документів, які підтверджують поховання Набувачем Відповідача - нотаріус приймає документи та вчиняє дії по зняттю заборони. Тобто набувач (він же новий власник майна) - за життя Відчужувача не має права укладати договори застави чи іпотеки, продавати, передавати майно у власність іншій особі, обмінювати чи дарувати. Зазначена заборона є своєрідною гарантією для Відчужувача, що він до самої смерті зможе безумовно та вільно  користуватися своїм звичним майном.

У разі якщо Набувач перебуває у шлюбі, слід враховувати, що Набувач використовує для догляду (утримання) грошові кошти, які є спільним сумісним майном подружжя, нотаріус при посвідченні договору довічного утримання обовʼязково складає заяву від іншого з подружжя, щодо згоди на укладання цього договору та витрачання сімейного бюджету. У подальшому таке майно буде спільною сумісною власністю подружжя, тобто будуть враховані інтереси сімʼї Набувача.

Якщо предметом договору довічного утримання є нерухоме майно, то такий договір підлягає обов’язковій державній реєстрації відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ст. 755 ЦК договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу Відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків незалежно від його вини; на вимогу Набувача. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю Відчужувача.

Відповідно до законодавства набувач зобов’язаний у разі смерті Відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду).

Враховуючи вищезазначене, договір довічного утримання є непоганою альтернативою будинкам інтернатам, та у свою чергу надає гарантії в належному догляді, опіки та піклуванні.