Встановлення факту смерті на тимчасово окупованих територіях

У зв'язку зі збройною агресією російської федерації та тимчасовою окупацією багатьох населених пунктів України люди нерідко стикаються з проблемами при реєстрації смерті людей, які померли на тимчасово  окупованих територіях. Адже певні довідки, видані окупаційною "владою", не мають законної сили. Яким чином підтвердити факт смерті та отримати відповідні документи?

На сьогодні державна реєстрація факту смерті, що мала місце на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України проводиться органами ДРАЦС на підставі рішення суду про встановлення факту смерті на такій території, винесеного у порядку окремого провадження за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 317 ЦПК України.

Заява про встановлення факту смерті особи на вищезазначеній території, може бути подана членами сім’ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов’язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Справи про встановлення факту смерті особи на таких територіях розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду, а ухвалене судом рішення підлягає негайному виконанню. Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Заявники у справах за заявами про встановлення факту смерті, поданих у зв’язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, звільнені від сплати судового збору.

Порядком взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України передбачено, що огляд трупа працівниками закладів охорони здоров’я проводиться лише за умови відсутності загроз життю та здоров’ю таких працівників.

Працiвникам закладiв охорони здоров’я дозволяється видавати лiкарськi свiдоцтва про смерть та проводити видачу/захоронення тiл без направлення на судово-медичну експертизу за умови огляду трупа працiвником закладу охорони здоров’я на мiсцi перебування трупа зi встановленням факту вiдсутностi ознак насильницької cмepтi або на пiдставi наявної медичної документацiї iз закладiв охорони здоров’я (без уточнення).

За умов явних ознак вогнепальної, вибухової, опікової, хімічної, радіаційної або іншої травми, як результату бойових дій, незалежно від того, чи є постраждалий військовим або цивільним, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем судово-медичним експертом на підставі зовнішнього огляду.

Заклади охорони здоров’я видають лікарські свідоцтва про смерть за територіальним принципом. У разі смерті людини поза межами закладів охорони здоров’я лікарське свідоцтво про смерть видається закладом охорони здоров’я за територіальним принципом з наданням інформації про видачу такого свідоцтва до органу та підрозділу Національної поліції України, на території обслуговування якого знаходиться заклад охорони здоров’я.

За загальними ж законодавчими нормами державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров’я або судово-медичною установою, чи рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.