Щодо зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993

Верховна Рада України 01 грудня 2022 року прийняла Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Законом передбачено зупинення дії Конвенції 1993 року та Протоколу 1997 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь відповідно до ст.62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів (далі – Віденська конвенція) і вихід з цих міжнародних договорів відповідно до ст. 54 Віденської конвенції та ст. 84 Конвенції 1993 року.

Згідно з ч. 2 ст. 42 Віденської конвенції припинення договору, його денонсація або вихід з нього учасника можуть мати місце тільки в результаті застосування положень самого договору або цієї Конвенції. Це саме правило застосовується до зупинення дії договору.

Відповідно до п. «а» ст. 54 Віденської конвенції припинення договору або вихід з нього учасника можуть мати місце відповідно до положень договору.

Згідно зі ст. 84 Конвенції 1993 року вона діє протягом п’яти років з дня набрання нею чинності. Після закінчення цього строку Конвенція автоматично продовжується щоразу на новий п’ятирічний період. Кожна Договірна Сторона може вийти з цієї Конвенції, надіславши письмове повідомлення депозитарію за 12 місяців до закінчення поточного п’ятирічного строку її дії. Поточний п’ятирічний період  для конвенції 1993 року закінчується 18 травня 2024 року.

Відповідно до п. 1 ст. 62 Віденської конвенції на докорінну зміну обставин, яка сталася із зобов’язаннями, які існували під час укладення договору, і яка не передбачалася учасниками, не можна посилатися як на підставу його припинення чи виходу з нього, за винятком тих випадків, коли:

- наявність таких обставин була суттєвою підставою згоди учасників на обов’язковість для них договору;

- наслідок зміни обставин докорінним чином змінює сферу дії зобов’язань, які все ще підлягають виконанню за договором.

Згідно з п. 3 ст. 62 Віденської конвенції, якщо відповідно до попередніх пунктів, учасник має право посилатись на докорінну зміну обставин як на підставу для припинення договору або виходу з нього, то він має право також посилатись на цю зміну як на підставу для зупинення дії договору.

Російська федерація систематично грубо порушує норми та принципи міжнародного права, у тому числі щодо припинення дії (виходу з) міжнародних договорів, укладених з Україною, що є підставою для зупинення дії Конвенції 1993 року та Протоколу 1997 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь та подальший вихід з цих міжнародних договорів.

Правові відносини України з іншими державами-учасницями Конвенції 1993 року та Протоколу 1997 року за межами зазначених міжнародних договорів врегульовані таким чином.

На двосторонньому рівні у відносинах з Грузією діє Договір між Україною і Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, з Узбекистаном – Договір між Україною і Республікою Узбекистан про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах, з Молдовою – Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах.

На багатосторонньому рівні в рамках Гаазької конференції з міжнародного приватного права (ГКМПП) застосовується Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (у відносинах України з Вірменією, Грузією, Молдовою та Казахстаном) та Конвенція про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах 1970 року (у відносинах України з Вірменією, Грузією та Казахстаном), які є підставою для надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів.

Рішення у цивільних справах можуть визнаватися і виконуватися на основі принципу взаємності, а у справах щодо стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, опіки над дітьми тощо – на підставі відповідних конвенцій Ради Європи, ГКМПП, ООН (у відносинах з Вірменією, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою).

З питань правової допомоги у кримінальних справах та видачі правопорушників у відносинах України з Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Молдовою застосовуються відповідні конвенції Ради Європи, а у відносинах з Казахстаном – двосторонні міжнародні договори та Міжамериканська конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах 1992 року.