За висновками Великої Палати Верховного Суду України суд наділений повноваженнями скасовувати рішення органів державної виконавчої служби

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби передбачається статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно до частини третьої статті 74 Закону України «Про  виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця  можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, який при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, можливість оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку, визначеному вище, не позбавляє стягувача можливості захистити свої порушені права та інтереси шляхом звернення з відповідною скаргою до суду, що передбачається частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», згідно до якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Таким чином, зокрема, постанову про закінчення виконавчого провадження  можливо оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути здійснене в разі задоволення скарги та скасування такої постанови.

Такий захист повинен бути ефективним, в тому числі, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

Велика Палата Верховного Суду України дійшла висновку, що застосування  судом визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця не може відповідати зазначеним критеріям, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження, яка перешкоджає стороні виконавчого провадження реалізувати свої права на виконання остаточного судового рішення, після розгляду судом скарги залишається чинною.

Великою Палатою Верховного Суду України зауважено, що ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного судового рішення, є скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки після її скасування виконавче провадження відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення.

Постанова Великої Палати Верховного Суду України за посиланням – 

https://reyestr.court.gov.ua/Review/108086904

Велика Палата Верховного Суду України в цій постанові відступила від висновків Касаційного господарського суду Верховного Суду України  про застосування частини другої статті 343 Господарського процесуального кодексу України (Судове рішення за скаргою), що були сформульовані у деяких постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду України, а також висновків Касаційного господарського суду Верховного Суду України про застосування аналогічних положень частини другої статті 451 Цивільного процесуального кодексу України, про те, що суд не наділено повноваженнями на скасування рішень органів державної виконавчої служби.