Особливості посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій, у виконавчому провадженні

Перш за все слід зазначити, що Кодекс законів про працю України гарантує та охороняє трудові права працівників.

Під час виконання своїх трудових обов’язків або після звільнення у працівників можуть виникати трудові спори. Кодекс законів про працю України визначає порядок захисту порушених трудових прав працівників, шляхом розгляду трудових спорів комісіями по трудових спорах.

Згідно порядку, визначеному Кодексом законів про працю України, для виконання рішення комісії по трудових спорах власнику або уповноваженим ним органу надається три денний строк по закінченню десяти днів, передбачених на оскарження рішення. У разі невиконання рішення комісії по трудових спорах працівникові підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа.

Відповідно статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» посвідчення комісії по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій підлягають примусовому виконанню оскільки останні є виконавчими документами. Тобто, до посвідчень комісій по трудових спорах застосовуються вимоги до виконавчих документів передбачені у статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначає такі обов’язкові реквізити виконавчого документу як:

- назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала, дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

- повне найменування або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові стягувача та боржника, їх місцезнаходження або адреса місця проживання чи перебування дата народження боржника - фізичної особи, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта боржника;

- резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень, дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню), строк пред’явлення рішення до виконання;

- виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою.

Необхідно зазначити, що у статті 230 Кодексі законів про працю України зазначено, що має містити посвідчення комісій по трудових спорах, що має силу виконавчого листа.

А саме, у посвідченні вказується:

- найменування органу, який виніс рішення щодо трудового спору, дати прийняття і видачі та номер рішення;

- прізвище, ім'я, по батькові та адреса стягувача, найменування та адреса боржника, номери його рахунків у банках;

- рішення по суті спору;

- строк пред'явлення посвідчення до виконання;

- посвідчення засвідчується підписом голови або заступника голови комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації та печаткою комісії по трудових спорах.

Порівнюючи вимоги до посвідчень комісій по трудових спорах як виконавчого документу, наведені у Кодексі законів про працю України та Законі України «Про виконавче провадження», доходимо висновку, що у Кодексі законів про працю не зазначено обов’язковим атрибутом дата народження боржника, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта боржника, та дата набрання рішенням законної сили.

Підсумовуючи вищесказане, слід зазначити, що у разі пред’явлення посвідчення комісій по трудових спорах до виконання у органи державної виконавчої служби, приватного виконавця, складеного згідно вимог визначених Кодексом законів про працю України, то такий документ підлягатиме поверненню стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання на підставі не відповідності вимогам визначеним статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження».