Позиція Касаційного цивільного суду Верховного Суду України: передача виконавчого провадження до іншого органу ДВС не впливає на обчислення строків пред’явлення виконавчого документа до виконання

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є, зокрема, обов’язковість судового рішення та як встановлено статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов’язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону, а також рішеннями, які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Передача виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого органу державної виконавчої служби здійснюється згідно з частиною четвертою статті 25 Закону в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Так, розділом V Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачається, що виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження, зокрема, у разі якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

За висновками Касаційного цивільного суду Верховного Суду України (постанова від 06.11.2019) оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Як передбачено статтею 12 Закону виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. До того ж строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Факт втрати виконавчого листа є свідченням неможливості виконання рішення суду, а обставини, за яких це сталось, не можуть негативно впливати на права стягувача. Відсутність виконавчого листа, своєчасно пред'явленого стягувачам, перешкоджає виконанню рішення суду та порушує його права.

На відміну від остаточного закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу, при зміні органу державної виконавчої служби чи його компетенції, передачі матеріалів виконавчого провадження до іншого органу державної виконавчої служби стадія виконання судового рішення не припиняється і не переривається, тому вимоги частин п'ятої та шостої статті 12 Закону не застосовуються.

Висновок, що передача виконавчого провадження від одного органу державної виконавчої служби до іншого не впливає на обчислення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання викладено в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду України за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109479803.