Нерівність статей: як боротися з дискримінацією на основі гендеру

Гендерна рівність передбачає суспільство, в якому жінки і чоловіки мають рівний правовий статус та рівні можливості його реалізації, що дозволяє жінкам і чоловікам брати однакову участь у всіх сферах життя.  Гендерна рівність не обов’язково означає, що до всіх ставляться однаково. Рівний доступ до освіти, охорони здоров’я, управління і влади, працевлаштування,  досягнення фінансової незалежності,   реалізації своїх особистих, професійних потреб та інтересів,  на це без обмежень має права кожна людина.
Питання гендерної рівності на всіх ступенях – від участі жінок у політичному процесі держави до належної оплати праці для представників обох статей – є ключовим для суспільства.
На жаль, під впливом багатьох факторів, в усьому світі жінки й досі стикаються з дискримінацією практично в усіх сферах життя. Захист прав жінок й протидія гендерній дискримінації залишаються актуальними завданнями для сучасної України.
Отже, це глобальне  питання потрібно розглядати як право людини так і показник сталого розвитку країни.
Конституція України, встановлюючи рівність прав жінки і чоловіка, особливо визначила в якості заходів щодо її рівності забезпечення обов’язку держави створювати умови, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством, а також надавати правовий захист, матеріальну та моральну підтримку материнства. Але, навіть Конституція не може усунути закріплені  в суспільстві поняття, не може подолати існуюче дискримінаційне ставлення й запобігти впливу гендерних стереотипів на прийняття юридично значущих рішень.
Так, при прийомі на роботу існують певні вимоги до віку, статі й навіть зовнішності працівника. Це чіткий приклад дискримінації, коли людина цілеспрямовано відмовляє в чомусь людині або групі людей певної раси, релігії, віку чи статі.  Наразі законодавством заборонені такі вимоги за винятком специфічної роботи, яку можуть виконувати лише особи певної статі. Також, заборонено вимагати відомості про особисте життя кандидатів, їхні плани щодо народження дитини. А роботодавець має платити однакову винагороду жінкам і чоловікам при їхній однаковій кваліфікації за рівних умов праці. Чи, наприклад, надання додаткових можливостей для працевлаштування внутрішньо переміщених жінок обмежує у працевлаштуванні інші групи людей.
 Ось інакші приклади дискримінації, закріплена в законодавстві деяких європейських країн норма щодо надання жінці переваги при працевлаштуванні, коли вона має однаковий з чоловіком рівень кваліфікації та претендує на ту ж саму посаду, що й він, з формальної точки зору є дискримінаційною щодо чоловіків.
Законодавчо передбачені норми, які не вважаються дискримінацією за ознакою статі, це: спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини, обов’язкова строкова служба для чоловіків та різниця в пенсійному віці жінок і чоловіків.
Передбачає Закон і виховання культури гендерної рівності - рівного розподілу професійних та сімейних обов’язків серед учнів. Навчальні заклади забезпечуватимуть навчальними посібниками, в яких відсутні стереотипні уявлення  про роль жінки й чоловіка.
Підписавши і ратифікувавши Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, Україна продемонструвала відданість демократичним європейським цінностям та взяла на себе зобов’язання «враховувати питання рівності між чоловіками і жінками при розробці та впровадженні законів, постанов, адміністративних положень, політики і заходів».
 Крім того, Україна ратифікувала Конвенцію про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок, Конвенція про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов’язками, Конвенцію про ліквідацію насильства щодо жінок, Конвенцію про громадянські та політичні права, Конвенцію про соціальні, економічні та культурні права.
На виконання міжнародних зобов’язань парламентом України прийнято Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків».
Метою цього Закону є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України.
Законом передбачена відповідальність за порушення законодавства України про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, згідно якої, для осіб винних в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків, встановлено цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Усунення гендерної дискримінації у багатьох випадках залежатиме від розуміння проблеми, відповідної гендерної просвіти, знання міжнародних стандартів і успішних прикладів з досягнення гендерної рівності.
Ми маємо виховати соціально справедливе суспільство, забезпечити гідні умови життя для соціально вразливих верств населення та підвищити ефективності роботи системи захисту прав людини. Лише послідовні кроки в цьому напрямі зроблять наші зусилля помітними і призведуть до стабільності та справедливості.
На цей час зроблено значний прогрес у розв’язанні  ключових питань гендерності та дискримінації,  але це досі залишається проблемами сьогодення, яким потрібні моніторинг та оцінювання.
У залежності від ситуації, яка склалась внаслідок дискримінації за ознакою статі, особа має право звернутись за захистом порушених прав на Урядову гарячу лінію з питань допомоги постраждалим від насильства 1547.
Якщо під час вчинення дискримінації за ознакою статі наявний склад адміністративного або кримінального правопорушення, тоді за захистом порушеного права потрібно звернутись до органів поліції за тел.: 102.
Потерпілий від дискримінації за ознакою статі може звернутись за захистом свого порушеного права до суду та має право на відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих йому унаслідок дискримінації за ознакою статі.
Для отримання правової допомоги потерпілі від дискримінації за ознакою статі мають право звернутись до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.