Ключові аспекти спадкового договору

Все більшою популярністю користується спадковий договір, який зумовлює уникнення непорозумінь між спадкоємцями при набутті права власності. Цей вид договору визначений статтею 1302 Цивільного кодексу України й передбачає, що одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.  Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа. Набувачем є фізична або юридична особа. 

Одним з ключових аспектів спадкового договору є його письмова форма, нотаріальне посвідчення, а також умови та визначення часу набуття права власності. Це гарантує правомірність та законність правочину. При цьому, у разі невиконання цих вимог, спадковий договір може бути визнаний недійсним.

Предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, або особиста власність будь-якого з подружжя. Разом з тим, цим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором. Проте, у разі наявності у відчужувача заповіту, який він склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, заповіт визнається нікчемним.

Важливою частиною спадкового договору є контроль за його виконанням після смерті відчужувача. Для цього може бути призначена будь-яка особа за бажанням відчужувача, за відсутності такої особи, контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини. У разі невиконання умов спадкового договору сторонами, суд може розірвати даний договір за їх вимогою. Зауважимо, що питання про оскарження спадкового договору родичами відчужувача може виникнути, проте важливо мати достатньо доказів невиконання умов угоди.

Отже, спадковий договір є ефективним і законним способом передачі майна та може бути корисним інструментом для забезпечення правильного розподілу власності після смерті. Дотримання всіх правил та умов цього виду правочину гарантує порозуміння між спадкоємцями.