Нотаріальна таємниця

Нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса зацікавленої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права й обов’язки тощо.

Обов’язок дотримання нотаріальної таємниці, окрім нотаріусів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій у якості свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

Принцип нотаріальної таємниці, безсумнівно, передусім покликаний забезпечити довіру, і не тільки до конкретного нотаріуса, а й до інституту нотаріату в цілому.

Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 Закону України «Про нотаріат», далі – Закон, також помічник нотаріуса зобов’язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами та нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

Нотаріальна дія не може бути скасована нотаріусом у разі недодержання таємниці її вчинення, однак це не позбавляє особу, права якої порушено, звернутися до суду за захистом.

Розголошення таємниці може бути у кількох формах:

1) усна:

- під час розмови у присутності сторонніх осіб (у громадському транспорті та громадських місцях);

- в особистому спілкуванні з родичами, друзями та іншими особами; переданням відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, через відкриті канали зв'язку тощо;

2) письмово-друкована:

- викладення змісту відомостей, що становлять нотаріальну таємницю: у відкритих друкованих виданнях (газетах, журналах, книгах);

- у листах до рідних і близьких;

- передання, пересилання стороннім особам відомостей, даних про осіб, які звернулися за допомогою до нотаріуса тощо;

3) наочно-демонстративна;

- коли в результаті неправильного зберігання матеріалів справи вони стають надбанням сторонніх осіб.

Нотаріус не має права давати свідчення в якості свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

За недодержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій відповідальність нотаріусів чітко визначена в статті 12 Закону, пунктом «ж» якої встановлено, що порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною четвертою статті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 Закону, є підставою для анулювання Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Обов’язок зберігати таємницю вчинення нотаріальної дії є основним принципом діяльності нотаріуса й запобігає можливості настання несприятливих наслідків у разі розголошення таємниці, бо додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій є одним із найважливіших правил діяльності нотаріуса, що забезпечує його авторитет і перешкоджає виникненню несприятливих наслідків для осіб, які звернулися до нотаріуса та задля уникнення спорів щодо порушення нотаріальної таємниці, необхідно вживати заходи, які передбачені чинним законодавством України.