Безбар’єрність - доступність інформації та послуг

Безбар’єрність - у кожному кроці. І це не тільки про пандуси, шрифт Брайля і коректну термінологію. Безбар’єрність – це про найменші деталі, з яких складається великий пазл рівних прав і можливостей, а саме:

* доступність простору, інформації та послуг без перешкод на шляху до їхнього отримання;
* суспільство, яке дбає про рівні умови для самореалізації, зайнятості, здобуття освіти, спілкування чи дозвілля;

* гендерна рівність.

Усі ці аспекти представлені в Політиці безбарʼєрності, створеної для забезпечення доступної, інклюзивної й чутливої роботи, яка ґрунтується на повазі та рівності (повна версія за посиланням https://bbu.org.ua/politika-bezbar-iernosti)

Слід зазначити, що важливим елементом створення безбар’єрного простору є комунікація.

Наприклад, для покращення комунікації між сторонами виконавчого провадження та органами державної виконавчої служби існують доступні кожному способи отримання інформації за допомогою мережі Інтернет. 

Так, отримати інформацію про виконавче провадження онлайн можна за допомогою:

* Єдиного реєстру боржників за посиланням https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors;

* Автоматизованої системи виконавчого провадження за посиланням https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors;

* вебпорталу «Онлайн будинок юстиції» за посиланням https://online.minjust.gov.ua;

* сервісу державних послуг «ДІЯ» на сайті https://diia.gov.ua.

Водночас, онлайн можна ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження (у розділі «Доступ сторін до виконавчого провадження» за посиланням https://asvpweb.minjust.gov.ua) за допомогою ідентифікатору доступу, зазначеному в постанові про відкриття виконавчого провадження.

Тож, комунікація є важливим елементом створення безбар’єрного простору як під час отримання інформації та послуг, так і під час спілкування. Однак для того щоб відбулись зміни у ставлені до людей з інвалідністю та взаємодії з ними потрібно звернути увагу на те, що і як ми говоримо. Принцип завжди однаковий: спочатку людина, а вже потім ознака (якщо її так необхідно вказати). 

Отже:

* Не кажемо таких слів як «інвалід», «особлива людина», «неповноцінна», «неповносправна» чи (ще гірше) «каліка». Людина з «особливими можливостями» – теж не вірно, обираємо толерантне «людина з інвалідністю». Або людина з порушенням рухової функції. Як максимум – людина з фізичними / ментальними порушеннями.

* Забуваємо про існування таких словосполучень як «інвалідний візок» чи «інвалідне крісло». У візок ми складаємо продукти у супермаркеті, а крісло зводить людину до єдиної ознаки – інвалідності.  Тому використовуємо коректну форму – крісло колісне.

* Пам’ятаємо, що «колясочник» і «візочник» – це не тільки жаргонні вирази з негативним забарвленням. Це груба образа. Правильно говорити: людина, яка користується кріслом колісним або пересувається за допомогою крісла колісного. І, до речі, не «їде». А «йде».

Більше про толерантну комунікацію – в «Довіднику безбар'єрності» https://bf.in.ua/?fbclid=IwAR3EUFiEKYV-JmRSGcXJt8lhq-n_zp0EXVDSFYhvzxvmijyvKA9MJ5vDWh4