Чому адміністратор ЦНАПу може відмовити у прийнятті заяви?

Відсутність яких документів може завадити успішній державній реєстрації нерухомості і чому адміністратор ЦНАП іноді змушений відмовити в прийнятті заяви? Розкриваємо всі тонкощі та нюанси.

Статтею 42 Закону України «Про адміністративну процедуру» визначено, що відмова в реєстрації заяви не допускається.

Водночас частиною четвертою статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон) визначено, що заява про проведення реєстраційних дій, надання інформації з Державного реєстру прав не приймається в разі:

1) відсутності документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг, або внесення відповідної плати не в повному обсязі;

2) невстановлення особи заявника чи обсягу його повноважень на подання відповідної заяви;

3) відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку (у разі державної реєстрації прав на земельну ділянку).

Зверніть увагу, що Закон України «Про адміністративну процедуру» регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб’єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Питання подання заяв та документів у сфері державної реєстрації прав врегулювано статтею 20 зазначеного Закону, а також Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – Порядок реєстрації), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, та Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Порядок ведення реєстру), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141.

Так, пунктами 8 та 26 Порядку реєстрації визначено, що державний реєстратор за умови відсутності підстав для неприйняття заяви за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє її в базі даних заяв.

У разі подання заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав, до центру надання адміністративних послуг адміністратор такого центру вчиняє усі дії щодо прийняття та видачі документів для державної реєстрації прав, передбачені цим Порядком та здійснення яких покладається на державного реєстратора.

Відповідно до п. 4 Порядку ведення реєстру формування та реєстрація заяв у сфері державної реєстрації прав є однією зі складових частин ведення Державного реєстру прав.

Процедура формування та реєстрації заяв в базі даних заяв Державного реєстру прав, перелік відомостей, які вносяться до такої заяви, визначені в розділі «База даних заяв» Порядку ведення реєстру.

Законодавство у сфері державної реєстрації речових прав визначає, що прийняття заяви у сфері державної реєстрації прав передбачає її формування та реєстрацію в базі даних заяв виключно програмними засобами Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для подальшого вчинення державним реєстратором реєстраційних дій та прийняття відповідних рішень на підставі внесених до неї відомостей та долучених до неї сканованих копій документів.

Разом з тим, Закон України «Про адміністративну процедуру» встановлює вимоги до форми та змісту, порядку подання та реєстрації заяв на підставі яких розпочинається адміністративне провадження відповідно до цього Закону (глава 1 розділу IV).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги» заява на отримання адміністративної послуги (далі – заява) подається в порядку, встановленому Законом України «Про адміністративну процедуру».

Таким чином, необхідно відокремлювати заяву про державну реєстрацію речових прав, яка подається в порядку, визначеному Законом, Порядком реєстрації та Порядком ведення реєстру, від заяви на отримання адміністративних послуг, яка подається в порядку, визначеному Законом України «Про адміністративну процедуру».

Так, наприклад, письмова заява щодо отримання адміністративної послуги, відповідно до статей 36 та 39 Закону України «Про адміністративну процедуру», може бути подана при зверненні до Центру надання адміністративних послуг в паперовій формі. Проте, саме ця заява не може бути зареєстрована в базі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для подальшого здійснення на її підставі реєстраційних дій державним реєстратором, для цього потрібно сформувати другу заяву безпосередньо програмними засобами Державного реєстру прав, на якій заявник надалі проставить підпис.

Отже, проаналізувавши законодавство у сфері державної реєстрації речових прав та законодавство у сфері надання адміністративних послуг, можна дійти наступних висновків.

При зверненні суб’єкта звернення до Центру надання адміністративних послуг за державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно чи їх обтяжень від останнього адміністратор ЦНАП спочатку отримує заяву про надання адміністративних послуг відмова в реєстрації якої, відповідно до статті 42 Закону України «Про адміністративну процедуру», не допускається.

Після цього вже вирішується питання про формування та реєстрацію заяви про державну реєстрацію прав в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Якщо під час розгляду заяви про надання адміністративної послуги адміністратором ЦНАП буде встановлено обставини, визначені частиною четвертою статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то заява про державну реєстрацію речових прав не приймається.

Потрібно звернути увагу на те, що зазвичай, якщо заяву про державну реєстрацію розглядає державний реєстратор, то останнім, відповідно до розділу V Закону України «Про адміністративну процедуру», приймається адміністративний акт – рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову у державній реєстрації прав. Однак, у випадку, зазначеному у попередньому абзаці, доцільно застосовувати положення статті 43 Закону України «Про адміністративну процедуру» щодо залишення заяви про надання адміністративної послуги без руху, оскільки у разі якщо заяву подано з порушенням встановлених законодавством вимог, посадова особа адміністративного органу, яка розглядає справу, приймає рішення про залишення заяви без руху, а відповідно до статті 3 цього Закону адміністративна процедура визначається, зокрема, цим Законом та іншими законами України.