Заходи примусового виконання судових рішень

Законом  України «Про виконавче провадження»  встановлено основні заходи примусового виконання судових рішень: 

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;  

4)заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені Законом.

Передумовою звернення стягнення на кошти є відкриття виконавчого провадження при надходженні до виконавця письмової заяви від стягувача про примусове виконання рішення, до якої додається оригінал (дублікат) виконавчого документу, який повинен відповідати встановленим вимогам.

Розглядаючи вказаний захід примусового виконання судових рішень, слід звернути увагу на його характерну особливість, яка полягає у тому, що у будь-якому випадку спочатку стягнення звертається на «кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у т. ч. кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах...», а вже потім, у випадках, встановлених законодавством України, стягнення може бути застосовано на інше майно боржника.

Разом з тим, заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання.

Примусовому стягненню підлягають готівкові кошти, що були виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця.

У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у т. ч. тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Однак, не завжди у боржника є достатньо коштів чи інших цінностей для того, щоб задовольнити вимоги стягувача, у такому випадку стягнення може бути звернене на інше майно. При цьому слід звернути увагу, що навіть у випадку, коли було розпочато процедуру стягнення майна боржника, це не зупиняє звернення щодо стягнення на його грошових коштів.

У загальному вигляді звернення щодо примусового стягнення майна боржника проходить у три етапи:

1) арешт цього майна;

2) його оцінка та вилучення;

3) примусова реалізація.

Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі:

• відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах,
• відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум,
• виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами, виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами,  сума стягнення за якими не перевищує п’яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Увага! Стягнення НЕ може бути звернено на такі виплати:

• вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
• компенсацію працівнику витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;
• польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
• матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, тощо.

Вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні здійснюється в установлений державним виконавцем строк за участю стягувача і боржника та має певні особливості.

Зміст вказаного заходу примусового виконання судового рішення полягає у тому, що повинні бути задоволені потреби стягувача, які носять майновий характер (тобто предметом судового спору були, до прикладу, які-небудь речі).

Так, у разі, якщо боржник не виконав рішення добровільно, то державний виконавець вилучає у нього, в присутності понятих, предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачу, про що складає акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та акт передачі їх стягувачу. Ці акти складаються у трьох примірниках.  

З метою забезпечення застосування такого засобу існує Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, до якого нотаріуси вносять відповідні відомості про накладені заборони або арешти майна. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.