Який мінімальний розмір аліментів в Україні?

 

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо покращення захисту права дитини на належне утримання», внесено зміни щодо мінімального розміру аліментів, який сьогодні складає 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З урахуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», мінімальний розмір аліментів складає: для дітей віком до 6 років з 1 січня – 889,50 грн, з 1 липня він складе – 929,50 грн, а вже з 1 грудня – 960,50 грн.

Для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня мінімальний розмір аліментів складає – 1 109,00 грн, з 1 липня – 1 159,00 грн, а вже з 1 грудня складе – 1 197,50 грн відповідно.

  

Чи змінився порядок розрахунку розміру аліментів?

 

Крім того, вже згаданим законом внесені зміни, які торкнулися порядку призначення аліментів.

Відтепер при призначенні аліментів суд враховує наявність грошових коштів, рухомого та нерухомого майна. Слід звернути увагу на те, що законом не конкретизовано суб’єкта, у якого мають враховуватися зазначені обставини. У зв’язку з цим можна дійти висновку, що врахуванню підлягають кошти, рухоме та нерухоме майно, платника аліментів, стягувача і самої дитини.

Також відтепер при визначенні розміру аліментів братимуться до уваги витрати платника аліментів, щодо яких платником не доведено джерело походження цих коштів. Так у випадку, якщо платник аліментів офіційно не працевлаштований, не має «офіційного» доходу не має, але при цьому, наприклад, придбає автомобіль, то такі витрати можуть враховуватися при визначені судом розміру аліментів. Такі витрати беруться до уваги, лише якщо платник аліментів не зможе обґрунтовано довести джерело походження коштів.

В будь-якому разі, призначаючи аліменти суд має виходи із того, щоб їх розмір був достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

  

Як змінився порядок визначення заборгованості по аліментах?

 

Чи не найбільш важливим питанням в аліментних правовідносинах є визначення розміру виплат. Загалом, закон встановлює, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» мінімальний розмір аліментів на одну дитину збільшено з 30% від прожиткового мінімуму до 50%.

Таке нововведення хоча і містить чимало помітних покращень у контексті аліментних зобов'язань, але все ж викликає деякі питання, пов'язані саме з реалізацією його положень.

По-перше, як бути, якщо раніше суд уже прийняв рішення про призначення аліментів у меншій сумі, ніж нововведений мінімальний розмір (наприклад, 30% від прожиткового мінімуму). У такому випадку присуджені до набуття чинності закону аліменти у фіксованому розмірі 30% від прожиткового мінімуму підлягають перерахунку до 50% від прожиткового мінімуму. Однак закон не дає відповіді на питання, як це має бути здійснено, чи необхідно стягувачу подавати позов про збільшення розміру аліментів. В останньому випадку вбачається загроза перевантаження судів такими позовними заявами. На нашу думку, перерахунок має бути здійснений з дня набуття чинності законом.

По-друге, проблемним залишається питання про те, що робити, коли аліменти в сумі, меншій їх нового мінімального розміру, відраховувалися із заробітної плати платника. Варто зазначити, що такі відрахування на користь стягувача аліментів здійснюються на підставі заяви працівника або постанови виконавця в рамках виконавчого провадження.

Так, згідно з ч. 3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідну заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. В цій постанові має вказуватися розмір та порядок здійснення відрахування із заробітної плати, а тому роботодавець не може самостійно відраховувати із заробітної плати суму, яка перевищує суму, що міститься в постанові виконавця.

З огляду на зазначене, є два шляхи вирішення ситуації:

працівник повинен написати заяву про те, щоб з його заробітної плати відраховували не 30%, а 50% від прожиткового мінімуму на користь стягувача аліментів.

Продовжувати відраховувати із заробітної плати 30% від прожиткового мінімуму та чекати, доки надійде нова постанова державного виконавця з новим розміром та порядком здійснення відрахувань.

Проте, ймовірно, державний виконавець за весь час з моменту набуття чинності законодавчими змінами до моменту ухвалення постанови нарахує заборгованість зі сплати аліментів у розмірі різниці між 30% та 50%, і тоді все одно цю різницю потрібно буде сплатити.

 

Яка відповідальність за прострочення сплати аліментів?

 

При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка у формі пені стягується при простроченні виконання грошового зобов’язання. В даному випадку — за прострочення сплати аліментів.

Розмір неустойки визначається (нараховується) або зменшується виключно судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

  

В законі про виплату аліментів з’явилось поняття пені. Хто, за що і в якому розмірі буде її виплачувати? 

 

Нерідко трапляються випадки, коли навіть на підставі рішення суду про стягнення з особи аліментів на утримання дитини аліменти все ж не сплачуються. Внаслідок невиконання судового рішення утворюється заборгованість із виплати аліментів. Цю заборгованість можна стягнути з відповідача у судовому порядку із нарахуванням на суму заборгованості неустойки тобто пені.

За правовою природою аліментні зобов’язання – це періодичні платежі, які боржник зобов’язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення пені.

Так, частиною 1 статті 196 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

З урахуванням правої природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов’язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

Пеня за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць).

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Крім того, Законом передбачено, що неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

 

Чи звільняються позивачі за позовами про стягнення аліментів від сплати судового збору?

 

Порядок та підстави для сплати судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір».

Згідно пункту 3 статті 5 Закону від сплати судового збору звільняються позивачі – за поданням позовної заяви про стягнення аліментів. Натомість, після розгляду справи про стягнення аліментів, суд зобов’яже відповідача сплатити судовий збір до Державного бюджету України.

Також законодавцем було розширено перелік справ, під час розгляду яких позивач звільняється від сплати судового збору. Наразі не потрібно сплачувати судовий збір не лише у справах про безпосереднє стягнення аліментів, але й у справах, що стосуються оплати додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів чи зміни способу їх стягнення. Безперечно, тут вбачається гуманістичний підхід до вирішення справ у сфері аліментних зобов’язань.

 

Як отримати аліменти за кордоном?

 

Україна є учасником багатьох міжнародних договорів, у тому числі Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, вчиненої 23 листопада 2007 року у м. Гаазі, яка набрала чинності для України 01 листопада 2013 року, метою якої є забезпечення ефективного міжнародного стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання.

Для отримання аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання з відповідача, який проживає на території іноземної держави, необхідно мати рішення суду України про стягнення аліментів та звернутися до суду іноземної країни (компетентного органу запитуваної держави) з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України.

З метою звернення з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України до компетентного органу запитуваної держави заінтересована особа звертається до суду України, який ухвалив рішення, для отримання документів, передбачених міжнародним договором України.

Якщо міжнародний договір України не визначає переліку документів, що додаються до клопотання, судом України надаються:

- засвідчена належним чином копія судового рішення;

- довідка про те, що рішення набрало законної сили, якщо це не випливає безпосередньо з тексту рішення;

- довідка стосовно виконання частини рішення або невиконання рішення на території України;

- якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні - довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день та час судового розгляду, та копії документів справи, що підтверджують повідомлення відповідача належним чином про час та місце судового розгляду справи.

 

 

Інформує Управління забезпечення

примусового виконання рішень в Одеській

області Південного міжрегіонального

управління Міністерства юстиції (м. Одеса)