Ґендерно зумовлене і домашнє насильство: поняття, відповідальність, перелік корисних контактів для допомоги постраждалим

Ґендерно зумовлене насильство - це насильство, яке вчиняється до людей через їхню стать або стосується переважно людей певної статі. Це крайній вияв дискримінації за ознакою статі, жертвами якого найчастіше стають жінки. Одна з найголовніших причин такого насильства – це ґендерна нерівність у суспільстві, де чоловіки зловживають своєю владою щодо жінок.

Згідно із Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція), яка ратифікована Україною у червні 2022 року, розрізняють такі види насильства:

- фізичне - ляпаси, стусани, незаконне позбавлення волі, побої, ненадання допомоги людині, яка перебуває в небезпечному для життя стані, та навіть смерть;

- психологічне - словесні образи, залякування, погрози, приниження або переслідування, зокрема в реальному житті та онлайн;

- сексуальне - торгівля людьми, проституція, зґвалтування, педофілія, розбещення (стосовно дітей), воєнне сексуальне насильство, примусове запліднення, сексуальні домагання та інші;

- економічне - умисне позбавлення житла, їжі, одягу, грошей або документів, заборона працювати/навчатися або примушування до праці, ухилення від сплати аліментів;

- домашнє насильство - включає всі перелічені вище види насильства, але відбувається в сімейному колі або між нинішніми чи колишніми партнерами;

- ґендерно зумовлене насильство під час війни - найчастіше це зґвалтування та інші форми сексуального насильства, наприклад, примусове оголення, обшуки з роздяганням та інші публічні приниження.

Ґендерно зумовлене насильство виокремлюють в окремий вид насильства, тому що це є специфічною групою. Його чинять чоловік чи жінка. Як показує практика в Україні та світі, ґендерне насильство чинять саме щодо жінок і саме тому, що вони є жінками. Ця група є специфічною і потребує спеціального захисту й підходів до надання допомоги та загалом спеціального реагування з боку держави саме на цей вид насильства.

Крім того, в Україні існує національне законодавство щодо протидії насильству, зокрема профільний закон - Закон України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, яким визначено організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Також внесені зміни в кримінальне та адміністративне законодавство щодо покарання за вчинення домашнього насильства.

Так, Кримінальний кодекс України доповнено статтею 126-1 «Домашнє насильство», яка визначає домашнє насильство, як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. Цією статтею передбачено, що домашнє насильство карається: громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років. Умисне невиконання обмежувальних заходів, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, - караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років, стаття 390-1 Кримінального кодексу України.

Відповідно до статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі - умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч. 1 зазначеної статті, тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Також, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачена така міра впливу як видача обмежувального припису відносно кривдника. Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та особи, стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису. Такий захід полягає в тимчасовому обмеженні прав кривдника або покладення на нього обов’язків, а саме:

- заборона перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою;

- усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

- обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

- заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання, навчання, роботи, а також інших місць частого відвідування постраждалою особою;

- заборона розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видається судом на строк від одного до шести місяців.

Звернутися по допомогу у випадку якщо ви постраждали від насильства необхідно, зателефонувавши:

102 - поліція або звернутися особисто до відділу та написати заяву про факт вчинення домашнього насильства.

1547 - гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статті та насильству стосовно дітей.

0 800 500 335 (стаціонарний телефон)/116 123 (з мобільного телефону) - Національна “гаряча” лінія із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації.

0 800 500 225 / 116 111(з мобільного телефону) – Національна гаряча лінія для дітей та молоді.

httpss://1547.ukc.gov.ua/ сайт, де можна зареєструватися або анонімно подати інформацію про вчинення насильства, а також відстежити чинний статус і перебіг розгляду звернення за номером повідомлення в особистому кабінеті.

0 800 213 100 - Єдиний контакт центр системи безоплатної правової допомоги / +38 (044) 363 10 41 для дзвінків з-за кордону (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв’язку).

Контакти місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги за посиланням: https://legalaid.gov.ua/tsentry/