Блог керівника: Особисте розпорядження військовослужбовця: турбота, закріплена законом
🇺🇦 Життя українського воїна — це постійна готовність, відповідальність і захист. Але що, якщо доля внесе свої корективи? Саме для таких непередбачуваних, але важливих моментів існує особисте розпорядження військовослужбовця — документ, який дозволяє заздалегідь подбати про добробут родини, навіть коли зв’язок із фронту стає неможливим. Це прояв турботи й впевненості, що навіть у найтяжчі часи сім’я захищена законом.
Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовець має право скласти особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон, інтернування в нейтральній державі або зникнення безвісти. У документі визначається порядок виплати належного грошового забезпечення обраним особам та частки таких виплат у відсотках. Водночас дія цього положення не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили місце служби або дезертирували зі Збройних Сил України чи інших військових формувань.
Таке розпорядження складається у довільній письмовій формі, і засвідчується командиром військової частини або нотаріусом. У ньому зазначаються особисті дані військовослужбовця, перелік осіб, яким передбачено виплати, розмір і порядок таких виплат, дата складання та підпис.
Якщо військовослужбовець звертається до нотаріуса, процедура має свої особливості. Згідно зі статтею 43 Закону України «Про нотаріат», нотаріус перед вчиненням нотаріальної дії встановлює особу заявника за паспортом громадянина України або іншим документом, що посвідчує особу відповідно до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр». Посвідчення водія, моряка, члена екіпажу чи документ, виданий за місцем роботи, не можуть бути використані для встановлення особи під час вчинення нотаріальних дій. Підписання документів здійснюється у присутності нотаріуса, а якщо документ підписано раніше — особа має особисто підтвердити, що підпис належить їй.
Оригінал особистого розпорядження передається для зберігання у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації військовослужбовця або за місцем призову. Якщо розпорядження складає військовослужбовець Служби безпеки України чи іншого військового формування, підпис засвідчує керівник підрозділу або нотаріус, а документ зберігається в його особовій справі.
Відповідно до пункту 5 Порядку та строків передачі військовослужбовцем оригіналу особистого розпорядження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2024 року № 550 зі змінами, документ передається командиру військової частини або керівнику підрозділу в день засвідчення підпису, або протягом 30 днів, якщо підпис посвідчувався нотаріусом. Про це робиться відповідний запис на копіях розпорядження. Копія зберігається у військовослужбовця, а другий примірник — у справах державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса відповідно до Правил ведення нотаріального діловодства.
Військовослужбовець, військовозобов’язаний або резервіст має право у будь-який момент скасувати своє розпорядження. Кожне нове автоматично анулює попереднє, про що робиться відповідний запис у тексті документа. Виплата грошового забезпечення за таким документом здійснюється членам сім’ї до моменту з’ясування обставин зникнення або повернення військового з полону.
📘 Важливо пам’ятати: особисте розпорядження — це не заповіт, а окремий правовий механізм, який діє виключно під час служби у визначених законом випадках. Його головна мета — захист соціальних і матеріальних прав родини військовослужбовця, коли він сам тимчасово не може цього зробити.
Адже навіть у найважчі часи воїн залишається захисником своєї держави та власної родини.
Юридична практика