Порядок стягнення аліментів з-за кордону на підставі Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року
⚖️ Забезпечення фінансової підтримки дітей та інших членів родини є безумовним обов’язком, який не зникає навіть при перетині державних кордонів. У випадках, коли боржник за аліментними зобов’язаннями проживає за кордоном, стягнення коштів регулюється міжнародними договорами. Це створює надійний правовий механізм для захисту прав громадян України.
📜 Правовою підставою для стягнення аліментів з особи, яка мешкає на території іншої держави, є чинний міжнародний договір про правову допомогу у цивільних справах. Найбільш поширеним таким документом є Гаазька Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року. Для України вона набула чинності 01 листопада 2013 року і на сьогодні застосовується у відносинах із 55 державами-учасницями.
👨👩👧👦 Загалом Конвенція поширюється на зобов’язання про утримання дитини віком до 21 року та на одного з подружжя. Однак, приєднавшись до неї, Україна залишила за собою право застосовувати її положення до зобов’язань про утримання, що виникають між батьками та дитиною віком до 18 років. Водночас Україна розширила застосування розділів V «Визнання і виконання» та VIII «Загальні положення» Конвенції на стягнення утримання з батьків на повнолітніх непрацездатних дочку, сина; з батьків на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років; з повнолітніх дочки, сина на непрацездатних батьків; а також на інші категорії сімейних зобов’язань, передбачені законодавством.
➡️ Конвенція дозволяє вирішувати широке коло питань. Особа, яка претендує на аліменти, згідно зі статтею 10 може подати заяву про визнання або визнання і виконання рішення, про виконання вже визнаного рішення, про прийняття нового рішення про стягнення аліментів у запитуваній державі, а також про зміну раніше ухваленого рішення. Боржник, у свою чергу, може подати заяву про визнання рішення, яке змінює попереднє, або про зміну рішення.
📄 До заяви необхідно додавати відповідну інформацію, яка може сприяти її розгляду. Зокрема, це дані про фінансове становище кредитора та боржника, включно з інформацією про місце роботи та активи останнього, а також будь-яка інша інформація, що може допомогти у розшуку відповідача. Також додаються всі необхідні підтверджувальні документи, наприклад, ті, що стосуються права заявника на безоплатну правову допомогу.
📑 Для заяв про визнання або визнання і виконання рішення про стягнення аліментів стаття 25 Конвенції встановлює чіткий перелік документів. До них належать повний текст рішення, документ про те, що воно підлягає виконанню в державі походження, підтвердження належного повідомлення відповідача про провадження, а також за потреби документи про суму заборгованості та інформація для проведення індексації.
📌 Усі заяви та додані до них документи подаються через центральні органи Договірних держав та повинні мати засвідчений переклад на офіційну мову держави, де вирішуватиметься питання. В Україні таким центральним органом є Міністерство юстиції, яке діє як безпосередньо, так і через свої територіальні органи — міжрегіональні управління. Форми заяв, рекомендовані Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права, розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
✅ Важливо зазначити, що Конвенція застосовується не лише до судових рішень. Її дія поширюється на рішення адміністративних органів, а також на угоди сторін про утримання, які підлягають визнанню та виконанню нарівні з рішеннями судів. Ключовим аспектом Конвенції є також забезпечення ефективного доступу заявника до безоплатної правової допомоги для захисту своїх прав.
Конвенція 2007 року є дієвим та доступним інструментом для вирішення питань стягнення аліментів на міжнародному рівні. Міністерство юстиції України та його територіальні органи надають всебічну підтримку громадянам для захисту їхніх законних прав та інтересів у цій сфері.