Виконання рішень суду немайнового характеру: порядок, штрафи і відповідальність

Уявіть ситуацію: суд зобов’язав сусіда знести незаконно зведений паркан, який перекрив вам доступ до власного двору. Рішення є, правда на вашому боці, але від самого боржника залежить, чи стане цей паркан лише неприємним спогадом, чи й далі псуватиме вам життя. Саме тут у справу вступає державний виконавець, який забезпечує, щоб слова у рішенні суду перетворилися на реальні дії.

Рішення, за якими боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, належать до рішень немайнового характеру, і порядок їх виконання регулюється статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження». Такі виконавчі документи видаються виключно судами. До них, зокрема, належать рішення про зобов’язання здійснити нарахування виплат, усунути перешкоди у користуванні майном, знести об’єкти нерухомого майна тощо. Виконання здійснюється виконавцем за місцем вчинення відповідних дій. Виконавець не пізніше наступного робочого дня після отримання документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій зазначає необхідність виконання рішення боржником протягом 10 робочих днів. Одночасно він визначає розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (крім рішень ЄСПЛ) і надсилає постанову сторонам. За примусове виконання таких рішень стягується виконавчий збір: з фізичної особи — у розмірі двох мінімальних заробітних плат, з юридичної особи — чотирьох.

Після завершення строку на добровільне виконання (10 робочих днів або 3 дні у разі негайного виконання) виконавець перевіряє, чи виконано рішення. Якщо цього не сталося без поважних причин, на боржника накладається штраф: для фізичних осіб — 100 неоподатковуваних мінімумів (1700 грн), для посадових осіб — 200 (3400 грн), для юридичних осіб — 300 (5100 грн). Одночасно встановлюється новий строк для виконання. Важливо, що накладення штрафу можливе лише за умови, що виконавець встановив факт невиконання без об’єктивно поважних причин. Такими причинами можуть бути лише непереборні обставини, що реально унеможливили виконання.

Якщо боржник повторно ухиляється від виконання рішення, штраф подвоюється, а виконавець додатково звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про кримінальне правопорушення відповідно до статті 382 Кримінального кодексу України. Подальші дії виконавця залежать від того, чи можна виконати рішення без участі боржника. Якщо так — залучаються експерти, спеціалісти чи суб’єкти господарювання, і рішення виконується примусово. Якщо ж без участі боржника виконати рішення неможливо, документ повертається до суду, а провадження закінчується.

Окремо варто звернути увагу на рішення, що зобов’язують утриматися від певних дій. У цьому випадку виконавець доводить резолютивну частину рішення до відома боржника і складає відповідний акт. Додаткових строків чи штрафів за невиконання Законом не передбачено. Після цього виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з фактичним виконанням рішення.

Закон передбачає чіткий і поетапний механізм контролю: від встановлення строків і накладення штрафів — до кримінальної відповідальності і примусового виконання без участі боржника. Це гарантує, що рішення суду залишаться не лише на папері, а реально захищатимуть права та інтереси громадян.